Вулиця Еміля Зегадловича в Клечкуві у Вроцлаві
Вулиця Еміля Зегадловича розташована в мікрорайоні Клечкув у північній частині Вроцлава, неподалік від вулиць Клечковської, Юзефа Ігнація Крашевського, Люціана Сєменського та Анджея Струга. Це відносно коротка вулиця, однак її історія є важливою частиною розвитку колишнього Одерського передмістя.
Вулицю проклали 1876 року з ініціативи Гвідо фон Драбіціуса — землевласника, підприємця, пов’язаного із садівництвом, та одного з інвесторів, які брали участь у містобудівному перетворенні цієї частини Вроцлава. Драбіціус володів землею і розсадником рослин у Клечкуві, а також займався прокладанням вулиць, упорядкуванням простору та створенням нових житлових комплексів.
Сучасна вулиця Зегадловича була одним з елементів запланованої вуличної мережі, що розвивалася між нинішніми вулицями Клечковською та Крашевського. У цей самий період виникали або розбудовувалися й сусідні вулиці. Колишня Drabiziusstraße сьогодні має назву вулиці Люціана Сєменського, а Linnéstraße відповідає сучасній вулиці Анджея Струга.
Німецька вулиця Германа Леонгарда Давида у Вроцлаві
Від моменту заснування вулиця мала німецьку назву Hermannstraße, тобто вулиця Германа. Її патроном був не засновник вулиці, а духовна особа й дослідник, який жив на межі XVII та XVIII століть, — Леонгард Давид Герман.
В описах історії вулиці можна зустріти також розгорнуті назви, зокрема Leonhard David Hermann Straße або Hermanna Straße. Однак історична назва, яку можна побачити на старих планах і в переліках вулиць, зазвичай записувалася одним німецьким словом: Hermannstraße.
Надання вулиці імені Германа свідчило про значення, яке в XIX столітті надавали його науковій діяльності. Хоча передусім він був лютеранським пастором, в історії він також залишився як дослідник давніх могильників, археологічних пам’яток, природи та місцевої історії Сілезії.
Ким був Леонгард Давид Герман?
Леонгард Давид Герман народився 27 червня 1670 року в Маслові в Нижній Сілезії, у родині протестантського священнослужителя. Він навчався, зокрема, в Олесниці, Бжезі та Лейпцизькому університеті. Після завершення освіти розпочав церковну діяльність, а 1699 року повернувся до Маслова, де став пастором місцевої парафії.
Окрім пасторських обов’язків, Герман проводив широкі історичні, археологічні та природничі спостереження. Особливо його цікавили відкриття на пагорбі, відомому як Töppelberg, що розташовувався неподалік Маслова. Він описував виявлені там кремаційні поховання, урни, посудини, монети, фрагменти зброї, інструменти та інші предмети давніх епох.
Найважливішою працею Германа була видана 1711 року Maslographia. Це була велика монографія, присвячена Маслову та його околицям. Автор поєднав у ній описи археологічних знахідок з історичними відомостями, природничими спостереженнями та інформацією про гірські породи, скам’янілості, рослини й місцеві особливості.
Maslographia вважається одним з найдавніших настільки докладних досліджень археологічної пам’ятки в Сілезії. Саме тому Леонгарда Давида Германа іноді називають одним з піонерів або навіть батьком сілезької археології. Водночас слід пам’ятати, що використані ним назви культур і знахідок відповідали знанням початку XVIII століття й не завжди збігаються із сучасною археологічною класифікацією.
Значення досліджень Германа було визнано ще за його життя. У 1725 році його прийняли до Королівського прусського наукового товариства. Він помер 1 травня 1736 року, залишивши документацію знахідок, значну частину яких пізніше було розпорошено або втрачено.
Гвідо фон Драбіціус і створення Hermannstraße
Заснування Hermannstraße було частиною ширшого процесу перетворення Клечкува з території частково сільського характеру на міське передмістя Вроцлава. Клечкув увійшов до складу міста ще 1808 року, однак його інтенсивна забудова відбувалася поступово, особливо в другій половині XIX століття.
Однією з важливих постатей цього процесу був Гвідо фон Драбіціус. Він був землевласником і підприємцем, пов’язаним із садівництвом, а також займався плануванням нових вулиць і житлової забудови. Він брав участь у впорядкуванні й інших частин тодішнього Вроцлава, зокрема територій поблизу сучасної площі Святого Мацея.
У Клечкуві Драбіціус ініціював перетворення колишніх доріг на впорядковані вулиці та виділення нових будівельних ділянок. У 1876 році він заснував Hermannstraße і розпочав створення впорядкованої житлової забудови вздовж неї. У сучасному розумінні його діяльність можна порівняти з девелоперським проєктом, хоча саме поняття девелопера тоді ще не використовувалося в нинішньому значенні.
Характерні ґанки на вулиці Зегадловича
Найбільш упізнаваними елементами вулиці Еміля Зегадловича є збережені перед входами до деяких будинків ґанки. Це підняті над рівнем землі й накриті конструкції, до яких ведуть сходи. Деякі з них мають муровані або декоративні балюстради, колони та невеликі майданчики.
Таке архітектурне рішення є відносно нетиповим для Вроцлава. Більшість міських кам’яниць утворює суцільні фасадні лінії, а входи до них ведуть безпосередньо з тротуару. На вулиці Зегадловича частину будинків відсунули від дороги, завдяки чому перед фасадами змогли з’явитися невеликі палісадники, сходи та ґанки.
Повторюваний характер забудови був результатом запланованого житлового проєкту Гвідо фон Драбіціуса. Дослідники та міські фахівці вбачають у її формах відсилання до англосаксонської архітектури. Вони помітні, зокрема, у відсунутій лінії забудови, меншій висоті частини будинків, виступних частинах фасадів, які називають ризалітами, та способі організації входів.
Багато збережених будинків на вулиці мають три поверхи й є нижчими за типові п’ятиповерхові кам’яниці, розташовані на сусідній Клечковській вулиці. Завдяки цьому вулиця має більш камерний характер, відмінний від щільно забудованих вулиць Надоджа та інших історичних частин центрального Вроцлава.
Зміна назви Hermannstraße на вулицю Еміля Зегадловича
Німецька назва Hermannstraße використовувалася до завершення Другої світової війни. Після переходу Вроцлава під польське управління розпочався процес надання вулицям польських назв. Колишніх німецьких патронів замінювали польськими письменниками, митцями, науковцями та історичними постатями.
Відповідно до даних Системи просторової інформації Вроцлава, назву вулиця Еміля Зегадловича було офіційно встановлено 20 грудня 1945 року. Новим патроном став Еміль Зегадлович — польський поет, прозаїк, драматург і перекладач, який жив у 1888–1941 роках.
Зміна назви була частиною масштабної післявоєнної полонізації топоніміки Вроцлава. У випадку цієї вулиці ім’я колишнього сілезького пастора й археолога замінили ім’ям польського письменника. Водночас напрямок вулиці та її найхарактерніша забудова XIX століття залишилися незмінними.
Вулиця Зегадловича після Другої світової війни
Забудова Клечкува під час війни зазнала пошкоджень різного ступеня, однак частина кам’яниць на колишній Hermannstraße збереглася. Серед них залишилися будинки з ґанками та кутові кам’яниці, що позначають перехрестя із сусідніми вулицями.
У наступні десятиліття історичну забудову доповнювали новішими житловими будинками. Унаслідок цього сучасна вулиця Зегадловича поєднує залишки забудови XIX століття з післявоєнною архітектурою. Проте первісну концепцію вулиці досі можна розпізнати, особливо там, де збереглися відсунуті фасади, палісадники та вхідні ґанки.
Не всі будинки протягом наступних десятиліть утримувалися належним чином. На частині фасадів були помітні втрати штукатурки, сліди вологи та тривалої експлуатації. Водночас характерна форма вулиці сприяла тому, що дедалі більше уваги почали приділяти необхідності охорони її історичних архітектурних деталей.
Ремонти історичних кам’яниць на вулиці Зегадловича
Останніми роками розпочався процес поступового оновлення будинків на цій вулиці. У 2026 році було завершено ремонт кутової кам’яниці за адресами Зегадловича, 36 та Крашевського, 24. Роботи охопили, зокрема, головний фасад, дах, фасад з боку подвір’я, сходи та спільні частини будинку.
Вроцлав також оголосив про підготовку документації для ремонту наступних муніципальних кам’яниць на вулиці Зегадловича. Роботи мають охопити фасади, дахи, ізоляцію фундаментів, підвали та сходові клітки. Ці заходи дають змогу поступово відновлювати вигляд однієї з найбільш незвичайних історичних вулиць Клечкува.
Чому варто побачити вулицю Зегадловича у Вроцлаві?
Вулиця Еміля Зегадловича не належить до найвідоміших туристичних пам’яток Вроцлава, однак є цікавим прикладом приватно запланованого житлового комплексу XIX століття. Її історія поєднує діяльність підприємця Гвідо фон Драбіціуса, розвиток колишнього Клечкува та постать Леонгарда Давида Германа — священнослужителя, природознавця й піонера археологічних досліджень у Сілезії.
Під час прогулянки варто звернути особливу увагу на ґанки, сходи, балюстради, збережені ризаліти, невеликі палісадники та різницю у висоті окремих будинків. Ці деталі показують, що забудова вулиці виникла за іншою концепцією, ніж суцільні високі фасадні лінії, характерні для багатьох інших центральних вулиць Вроцлава.
Колишня Hermannstraße водночас є прикладом історичної безперервності міста. Німецька назва вулиці зникла 1945 року, проте її напрямок, частина забудови та незвичайні вхідні ґанки й сьогодні нагадують про формування цієї частини Клечкува в 1870-х роках.